Голодомо́р 1932—1933 років — другий акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду. Вбивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані як до 1933 року, так і в 1933 році. Різниця полягає лише в масштабах злочину. Якщо протягом 1932 року голодом було замордовано сотні тисяч людей, то в 1933 році лік ішов на мільйони. Однак і в 1932, і в 1933 рр. в Україні й на Кубані, на відміну від інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, голод був актом геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої. Кількість людей, які загинули від голоду, відрізняється і залежить від використання об’єму документів у підрахунках різних дослідників. Судом визнана оцінка загибелі 3,941 млн у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці, та екпертно визнається 6,122 млн втрат ненародженими (всього загалом померлих з голоду понад сім мільйонів людей (переважно українців) на території Української СРР та три мільйони українців поза її межами — на Кубані, Північному Кавказі, у Нижньому Поволжі, Казахстані). Голодомор викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. З оприлюднених Володимиром Сергійчуком нових документів історико-криміналістична експертиза встановила число загиблих від Голодомору 9 млн 108,5 тисяч в УСРР, а разом з етнічними українськими регіонами Північнокавказького краю — 10,5 млн.
Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР знало про факти загибелі людей від голоду.
Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.
Документальний серіал «Голодомор. Літописці», перша серія «Столиця відчаю»
ГОЛОДОМОР. Реальна історія з Акімом Галімовим
Передумови голодомору в СРСР 1932-1933
Колекція документів державних архівів Російської Федерації по темі «Голод в СРСР. 1930 – 1934 рр.»
Пам’яті жертв голодоморів (Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ»
Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні»
Заява Державної Думи Російської Федерації “Пам’яті жертв голоду 30-х років на території СРСР”
Спільна заява делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні 1932-33 рр.